Дошкільний навчальний
 заклад №18


                                                                                                                                                           Понеділок, 23.04.2018, 08:26


Вітаю Вас Гість


| Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Категорії розділів
Скоро в школу [11]
Візьміть на замітку [22]
Абетка безпеки [6]
Медична сестра радить [24]

» Погода в Ужгороді

» Пошук по сайту

Головна » Статті » Візьміть на замітку

Це все моє: як перевиховати дитячу жадібність

 "Це моє!" - щільно притискаючи до себе, тільки що подаровану машинку, говорила дитина. І усі мої аргументи: ну дай подивитися сестрі, вона не поламає і скоро поверне, не спрацьовували. Я вже готова була зневіритися, але вчасно згадала, що у мого сина настав період "жаднюги".

Ми усі до жаднюг відносимося однаково. Їх ніхто не любить. Тому, помітивши у своїй дитині подібні завдатки, блискавично починаємо їх викорінювати. Хто лає своє чадо, хто все одно забирає іграшку і віддає її іншому малюкові, хтось навіть б'є нещасну крихту. Просто ми так давно були маленькими, і, на жаль, вже забули що таке, коли у тебе відбирають те, чим тобі так не хочеться ділитися. Усі ці способи, виховання "не жаднюги", абсолютно не вірні.

У віці від 1,5 до 3 років наші діточки не мають поняття "моє-твоє". Все на цьому життєвому етапі у них "моє". І дорогі батьки, не кваптеся з цим боротися. А вірніше, відмовтеся навіть від цієї думки. Незабаром дітки самі зрозуміють, що ділитися треба. І ви можете зіграти в цьому одну з важливих ролей, але про це поговоримо пізніше.

У віці від 2-х до 4-х років йде розуміння крихітки власного світу. Власного Я. І в цьому маленькому світі обов'язково мають бути тільки його речі. Нехай це буде ліжечко, улюблений ведмедик, чашка і ложка, все що завгодно і треба йому, але тільки його. Інакше, ви ризикуєте виростити людину, у якої почуття несправедливості у світі домінуватиме.

У віці до 3-х років, діти повинні тільки отримувати бажане. Це так звана потреба в отриманні хорошого. І вони мають на це повне право. Ми, як батьки, повинні давати їм все що можемо: батьківську любов, спільні ігри, речі, іграшки, смачну їжу і так далі. Цей етап дуже небезпечний. Саме зараз людина осягає науку отримання від життя багатьох її радощів, у тому числі, коли виросте, і грошей і уміння знаходити собі високооплачувану роботу. Але що відбувається, коли батьки крихітки занадто квапляться прищепити йому манери правильного виховання, і постійно твердять "потрібно ділитися". Це правильна фраза, але сказана дуже рано. Запам'ятайте перший головний закон: не намагайтеся прищепити дитині навичку віддання, поки йому не виповниться 3-х років. У іншому випадку, ви не лише порушите порядок його психологічного розвитку, але і закладете основи невдахи в дорослому житті.

Дуже часто, маленькі люди чують від своїх мам-тат "Це не твоє". Ось заліз цей юний випробувач в мамину косметичку і із захопленням вимальовує на стіні улюблену травичку, маминою помадою. Мама, побачивши цю картину, в жаху кричить "Це не твоє!" Або коли маленький випробувач бере татову викрутку і виколупує "зміїну нірку" в спальному дивані, тато може видати нестямний рев, приблизно з тією ж фразою "це не твоє". Безумовно, ми усі маємо свої речі. А тим більше, існують речі, які крихітці брати просто небезпечно (ножі, шпиці, рідина для зняття лаку). Але повагу до чужих речей, можна прищепити лише тоді, коли ви поважатимете речі свого малюка. Мама не повинна вимагати, щоб малюк прибрав іграшки. Вона повинна запросити його зробити це разом з нею, при цьому, запитавши: "Ти вже дограв? Ми можемо скласти іграшки в коробку".

На своєму прикладі знаю, любов до чистоти вбиває хороші взаємовідносини дітей і мам (рідко тат). Коли я тільки що прибрала, і бачу, як моє чадо одним рухом руки розкидає усі свої книжки з книжкової полиці на підлогу, мене починає трясти від злості. Я намагаюся йому пояснити, що мама тільки що, витратила півгодини на прибирання цієї кімнати, а ти знову набешкетував. І, коли я бачу, що він зовсім нічого не зрозумів, я почала думати: а чому так? І відповідь виявилася на поверхні. Тому що це його книги, і він вважає, що вони повинні лежати ось так (розкиданими на підлозі). До речі, можете не переживати, що ваші дітки будуть нечепурами, якщо ви припинете щомиті щось мити, терти, відколупувати. Досить прибрати один раз, перед сном, і в пам'яті вашої дитини залишиться саме ця програма. І коли він виросте і обзаведеться своєю сім'єю, у нього буде чисто. Тому примушувати малюка наводити чистоту кожного разу, як він розкидає свої іграшки, просто безглуздо. А точніше, призводить до розпаду хороших стосунків.

Так само, ви повинні поводитися з усіма його речами: можна я приберу на твоїй полиці з одягом? Ти вже доїв, можна винести твою тарілку? Можна посунути твою машинку? Ви скажете, багато можна? А як ви хочете, що б він відносився до ваших речей, хіба не так само? Такими питаннями ви доводите, що поважаєте свого малюка, хоч він ще і такий маленький, і що його вибір, це тільки його вибір, ви в нього не втручаєтеся. Так, ви виховаєте в нім лише упевненість в собі, в зворотному ж випадку - комплекс неповноцінності. Тому запам'ятаєте друге важливе правило: повага до чужих речей, має бути взаємною.

Ви гуляєте на майданчику, і повинні стежити за тим, щоб ваш малюк, також брав чужі іграшки, лише з дозволу хазяїна, цих іграшок. Якщо чужий малюк хоче пограти вашим велосипедом, а ваше дитятко не дає, скажіть іншому малюкові: "Ми ще трохи пограємо і поділимося з тобою. Можливо, ти хочеш узяти наш танк? "
При цьому пам'ятаєте, що самим кращим виховним процесом, являється особистий приклад:

- Мама, ділить свій шматок торта на дві частини, собі і татові;
- Тато, цікавиться у усіх домашніх, чи ніхто не буде проти, якщо він з'їсть, останній пиріжок;
- Можна продемонструвати щедрість так: тато купив печиво, і тепер з усіма нами ділиться. Який же у нас чудовий тато;
- Можна озвучити право вибору: я дам тобі пограти своїми бусиками, але помаду мою не чіпай; чи: ось, я дарую тобі твою зубну щітку. Обіцяю її не брати. І ти мою більше не бери. Добре?

Ось ще декілька хороших правил:
- Малюкові хочеться нахвалятися іграшкою, але він доки хворобливо відноситься до майбутнього поділу з друзями. Що зробити? Не бійтеся перегнути палицю з повагою власності, і сказати так - я розумію, тобі зовсім не хочеться, щоб хтось брав твою нову залізницю. Давай тоді приберемо її до мене до кімнати, на той час, поки у нас будуть гості.
- Малюк приніс іграшку в дитячий садок і не дозволяє нікому до неї торкатися. Нехай улюблений ведмедик ходить в садок, тільки за умови, що він гратиме і з іншими дітками теж.
- Підводитимете підсумки минулого дня - дайте малюкові зрозуміти, що дуже жалкуєте за цим неприємним епізодом: я розумію, тобі дуже подобається новий конструктор і не хочеться ділитися з іншими хлопцями. Але як би на твоєму місці поступив Буратіно (Айболит і так далі)?
- Ви можете ненав'язливо розповісти малюкові історію (зі свого власного дитинства) про те, як ви познайомилися з хлопчиком (дівчинкою - дивлячись якої статі у вас дитина), який увесь час скупився, і йому було сумно грати самому. А потім він навчився ділитися своїми іграшками з іншими дітьми і грав разом з ними. Як це виявилося здорово.

Дуже важливо розуміти ще і те, що нова річ, подарована дитині, належить тільки йому. Він не повинен давати її подивитися нікому. Почекайте, через якийсь час, він з нею награється, роззнайомиться, вивчить її структуру, зрозуміє її і тоді буде готовий до того, щоб хтось міг її подивитися. Так само відбувається і з нами. Уявіть, що ви купили собі машину. Справжню звичайно ж. І тут в неї, в першу чергу, лізе ваша мама, ваша сестра, ваші друзі і сусіди... Ну і як? Сподобається вам така ситуація? Вам хочеться самій вивчити свою машину, і лише потім запросити туди "сторонніх". Ваша дитина така ж.

Діти до 3х років свідомо мінятися не здатні, адже для цього потрібне чітке розуміння "моє-твоє", не як визначення, а як приладдя. Тому:

1. Не віднімайте у дитини іграшку, щоб протягнути її іншому малюкові;

2. Забороняйте крихітці брати чужі іграшки, окрім як в обмін на свої і з відома "другої сторони";

3. Допоможіть діткам зрозуміти переживання однолітка, з яким він не бажає ділитися. Перемкніть увагу з іграшки на почуття: "Знаєш, як Андрійку хотілося б покатати твою машинку. Може, дамо йому трішки пограти, нехай він порадіє, як і ти?" Можливо, уперше в житті ваша дитина випробує задоволення через те, що доставила радість іншій людині.

Категорія: Візьміть на замітку | Додав: admin (06.08.2014)
Переглядів: 251 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
» Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 167

» Корисні посилання
1.Веб-сайт МОНмолодьспорт 2.Державне інформаційно-виробниче підприємство видавництво „Педагогічна преса”

» Статистика сайту

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz